Мабуть, тепер утретє
почуття наївнії оті
повертаються до мене
зовсім тихо уві сні .
Я забуть тебе хотіла-
не судилося мені,
Сни і мрії відпустила ,
та ті уперто не ішли
Вони жили, існували
У свідомості моїй
Мене повільно убивали,
Я вела із ними бій.
Та нездужала-здалась,
серце різко затиснула,
я сльозами напилась,
і болем п'яна була.
Сонце радісно сміється,
Листя землю прикраша
а дорога в моє серце,
спогадами поросла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2012
автор: Марія Чапля