Я пам’ятав , що маю , маю ціль
Але забув , що ціль та з вами
Себе шукав і нищив звідусіль
Шматками долю вплів у барви
Схрестивши зуби й пальці зціпивши
Я в очі неба вже не міг глядіти
Крізь дні і ночі тіло пронесши
Кому судиться душу з хреста зняти ?
Тому по зустрічній до скону
На зустріч лицемірам й Юдам
Біжу і я не збавлю ходу
За справедливість всюди
Я помічав , що звідусіль
Тремтять дерева – знак біди
Мене боялась власна тінь
Як хміль від мертвої води
Туман собою вже не є
Не є собою й всі довкола
Але я вірю світ цей не згниє
Бо справедливо прийде думка нова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372306
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2012
автор: Андре Ільєн*