Я бачив сон-ти в сні була моєю,
А я був ниций і слабкий..
Напевно надто прикипів душею,
Я до ілюзій і розбитих мрій!
Ти стояла сяюча й щаслива,
З посмішкою сонця на устах...
Вічно ніжна,як серпнева злива,
Тримала душу ти в руках!
Згорьовану,змучену,душу мою...
Ти тримала у своїх долонях,
А я застиг у прірви на краю,
Розтікся медом вічності по скронях!
Ридав,хапав руками порожнечу,
Судорожно вдихав безцінний час,
Я розіб*юсь дощем об твої плечі,
Допоки ми ще не вбили Нас!
19.10.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371935
Рубрика: Присвячення
дата надходження 19.10.2012
автор: Той,що воює з вітряками