Я, як завжди, з'являюсь нізвідки.
Де заплуталась осінь в волоссі,
Випадкові нагадують свідки,
Що мені ти потрібен і досі.
Я не скажу тобі ані слова,
Але ти все і так зрозумієш.
Хоч німою буде ця розмова,
Ти згадати все точно зумієш.
Я не зроблю до тебе ні кроку.
Від дистанції аж лихоманить.
Хоч минуло уже більше року,
Та вона не пускає, ще манить.
Я від тебе втекти так й не зможу.
Чи не схочу? То в цім же питання.
Якщо час весь на відстань помножу,
Чи отримаю врешті кохання?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2012
автор: Fairytale