Пливуть дерева в сивому тумані,
Оголені, як суть,
У листопад пливуть.
Пливуть вони, заплутавшись в омані,
В осінню каламуть,
Як у останню путь
О, листопаде - барви занімілі...
Тепер вже все одно, тепер вже все одно.
Ти чорно - біле,
Чорно -чорно - біле
Німе кіно.
Холодний дощ змиває акварелі.
Останній промінь згас.
Невже прийшов цей час?
Пожовкле листя втоптане у землю -
Чи є в житті у нас
Хоча б один ще шанс?
О, листопаде - барви занімілі...
Тепер вже все одно, тепер вже все одно.
Ти чорно - біле,
Чорно -чорно - біле
Німе кіно.
До берега зими нас гонять заметілі
І холодів сезон
Їм вторить в унісон.
Наівщо нам зізнання запізнілі..
А на вітрилах крон
Такий солодкий сон
О, листопаде - барви занімілі...
Тепер вже все одно, тепер вже все одно.
Ти чорно - біле,
Чорно -чорно - біле
Німе кіно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371264
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2012
автор: alfa