Прости мене,мила за все...
ЗАКОН припливу і відпливу дивний!
В проекції СВІТУ твоє лице
Ловлю секунди,наче мідні гривни...
До болю до крику,кожним мікроном,
УбИТИМ,ЗАМОВКЛИМ навік телефоном...
Мене вбиває клята тиша,
Така ж самотня як і я,
Ми вже ніколи разом не напишем...
Маленька,ти вже не моя!
А я...а я лиш попіл,
Я ЧОРНИЙ,їдкий,наче дим,
Самотній,як пустеля Гобі...
Тепер ти будеш завжди з ним!
Такою,як зі мною ніколи не була,
БеЗМЕЖНО ніжною- п*янкою,
ЖИВу на уламках розбитого скла,
Забутим усіма ізгоєм!
14.10.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370966
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.10.2012
автор: Той,що воює з вітряками