Квіти осінні і ти…дуже схожі - ти, пам’ятаю сказав
В ніч вересневу, де межі жовтневі ми заблукали між трав.
Айстри квітучі, сумні хризантеми і чорнобривці горять…
Як же люблю я цей подих останній - іскри вечірніх багать.
Квіти і я…може й так…може й схожі, осінь у нас заплела
Ночі холодні. А барви квіткові - ключ від життя джерела.
Світяться очі, а осінь шепоче – вам я багрянцем віддам
Золото щастя і свічку надії, вальс закружляє вас сам…
Осінь і квіти, як квіти і осінь, я цю красу пригорну,
Золото щастя і вогник надії так пробудили від сну…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370762
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2012
автор: Тамара Васильєва