Розгорну за столом посмуговане диво –
Геть потерта на згинах – моя карта життя.
Роздивляюся, хто ж змалював так правдиво
Всі горби, а рівнини пішли в небуття.
Я у спадок не хочу ту карту віддати,
Там дороги найважчі - не проїхать, ні йти.
Я в дарунок віддам лиш червонії дати,
Правду, щирість, любов і букет чистоти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370559
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2012
автор: Тамара Васильєва