Не знаю, якось мені не щастить,
І наче близький до успіху,
Наче щастя на відстані витягнутої руки ,
Тільки треба протягнути її і взяти.
Мене ніби прокляли,
Ніби комусь приємно дивитись на те як я повільно помираю,
Як я гризу себе через помилки нервово курячи сигарети,
Як я стараюсь не кричати слова такі як : Де ти ?
Як я не можу ні їсти, ні пити від горючі втрати,
Як я не можу по пів ночі солодко і ніжно як з тобою спати,
Так, як це було колись …
Жінко прекрасна, повернися в реальність,
Не літай на тій відстані яка дозволяє тобі мотузка,
Розірви всі помилкові накрути які тобі навіяли…
І не рви вузи через які будеш колись жалкувати …
Я ніколи не забуду тебе такою, якою ти була зі мною,
Щира, тендітна, справжня …
І уві сні наче янгол залітала до мене прижимаючись і кладучи голову мені на плече,
О я пам'ятаю як я хотів кричати коли ти виходила з моєї домівки, кричати так, щоб мене почули на іншому континенті, так, ніби я і хотів щоб мене там почули, так, ніби лопну від радості, так, щоб всі знали що ти … моя …
Але завжди треба щось змінювати, не все що робиться все на краще, не вся реальність солодка як мрії,
Дайте я ще трішки поживу ними,
Мріями, спогадами,
Я ніколи не забуду тебе такою, якою ти була зі мною !
Щира, тендітна, справжня …
І уві сні наче янгол прижималася до мене !
Я буду перечитувати застарілі газети, передавлюватися старі фільми, старі новини …
Буду триматися якомога далі від цього часу , я хочу там лишитися …
І якщо після смерті існує життя і ми всі попадаємо туди де були найщасливіші,
Я залишуся там, де ми з тобою були разом,
Коли ми були …
Я кохаю тебе …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2012
автор: Віктор Непомнящий