Омана

Я  хотіла  чистого  кохання.
Очі  зальозили  у  журбі.
Жевріли  надії  й  сподівання,
Мрії  й  сни  у  небі  голубім.

Так  любила  і  тебе  я  ждала,
Вірила  –  признання  не  пусті…
То  нечистий  так  обплутав  вдало
І  оману  застелив  на  стіл.

Я  зніму  ту  грязну  скатертину,
Хліб  і  сіль  сховаю,  бо  не  ті.
Витру  я  сльозу  гірку,  спочину,
Замішу  я  тісто  в  чистоті…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370454
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2012
автор: Тамара Васильєва