* * * * *

Серце  знавісніли  птахом
Б'ється  в  клітці  ребер...
Впали  долі  мрії  крахом...
Розлучаємось...так  треба...

Стало  слово  в  горлі  раптом,
Цей  заплив  не  зупинили.
Ми  з  тобою  вже  не  разом,
Хоч  сповна  недолюбили...

Поглядом  рахую  кроки.
Скільки  їх  ще  до  причалу?
Ми  кричали  всі  ці  роки,
А  про  щось  недомовчали.

За  межею  буде  прірва.
Ми  самі  її  створили.
Я  була  настільки  вірна,  
Що  не  маю  більше  сили.

Дякую  тобі  за  радість
І  за  дні  бурхливі  весен,
Нас  можливо  зведе  старість,
Не  ховай  далеко  весел.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370415
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2012
автор: верлібрі