Тиху молитву шепочуть вуста
С тиха плаче ангел в куточку
Хвилина щастя що давно пройшла
Любові цвіт обпав уже в садочку
Було усе – пройшло й не повернеш
Більше не буде – лише біль німа
Дитина спить – навіть не дишеш
Але тепер ти вже навік одна
Усе що було – ті зоряні ночі
Пройшло – ти їх не повернеш
Його кохали так твої очі
Котрими тепер лише плачеш
А були дні коли тобі казали
Що він не пара – баламут
Друзі колишні тепер залишили
І зав’язався тепер тобі світ
І не поможе ніяк плач ні сльози
І не вернути того що пройшло
А з боку чути крики і прокльони
І що тобі кохання те принесло
Колись була неначе ангел – чиста
Душею й серцем ніби свята
Довга коса й стрічка вогниста
Але пройшла же пора та
Ти більш не дівчина – покритка
А в душі тільки біль і сум
Ті почуття то штука дуже хитка
Із уст виходить лише стон
Ах боже, ну що я наробила
Навіщо були тії вечори
Своє життя запропастила
І більше не вернуть уже – прости!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370382
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.10.2012
автор: Ruslan B.