Ненароком шепнули дощі –
Відспівали коханню тризну…
На поминках вже з’їдені щі.
Я ж любити збиралась…Пізно…
Чом любов стороною пішла,
Може я була в чомусь винна?
Кажуть там вже росте ковила,
Я у ній, як жаба-царівна…
І під маскою буду любить,
На могилі діждусь пришестя
Почуття, що прийде возлюбить
І зведе мене з перехрестя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370157
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2012
автор: Тамара Васильєва