Ах боже мій ах боже мій
Яка ж то біль яка печаль
Залишу все і повернуть
Та не вернуть часу на жаль
Ах боже мій ах боже мій
Іду я містом так самотньо
Більше не жаль лише печаль
Убила душу злість підступно
Ранком встаю і сам не свій
Що було вчора я не пам’ятаю
Уривками згадую голос твій
Сиджу –я плачу і не знаю
Що далі буде – і як жить
Мені без тебе – про кохання
Наше згадую що як мить
Як зірка що горить до рання
Ти не сама – я знаю з ним
Навіщо душу ти тривожиш
В середині такий облом
Як я любив тебе – знаєш
Усе пройшло – і майбуття
Уже не буде більш ніколи
Скоро піде все в забуття
На лавочці наші приколи
А що мене так покарав
Бог за яку таку вину
Я ж тільки но любив
Її одну – лише одну
Падали сльози на папір
До ранку тихо засинаю
Місто і лише старий двір
Бачив все те що було
Його знайшли – та врятувать
Вже не змогли – запізно
Не треба було так любить
Щоб заздрили й було видно
У нього на гробі лише одна
Стоїть плита з написом
«Для мене ти була лише одна «
Пробите серце наче списом
Все відійшло – і зрозуміла
Що втратила своє життя
Та пізно розуму уже дійшла
Назад тепер немає вороття
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369947
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2012
автор: Ruslan B.