Холодний ранок змушує йти швидше,
Слабке проміння сонця вже не гріє,
Змерзають квіти, листя і надії,
Що Осінь ця затримається мить ще...
Зімкнувся простір в ранішнім тумані.
Я теж, немов би той туман осінній:
Сірію смутку всіяний насінням,
Себе чую загубленим каштаном.
Себе шукаю в пристрастях Поезій,
Навіяних: осінніми тонами
І Музами, блукаючими снами,
Загубленими в безлічі фантазій.
І все довкола в вихорі емоцій,
немов кружляє в танці вітер з листям.
Як хочеться з ним помінятись місцем:
Злетіти вище всіх цих декорацій!
Та холод ранку змушує йти швидше,
Холодне Сонце гріє тільки око;
Замерзлим квітам мріється глибоко:
Чи Осінь ця затримається мить ще..?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369946
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.10.2012
автор: Бойчук Роман