Якщо правда, Всесвіт - безкінечний,
То і в безкінечності життя,
Що у різновидності безмежній,
Міниться між формами буття.
Може, птахом стану у майбутнім,
Чи з металу крихітка дрібна,
Камінцем в гранітові могутнім,
Деревцем чи рамою з вікна.
Вже тоді не відженеш від вікон,
Бо я буду з янгола крильми,
А промовиш: "Любий мій, до віку,
Поцілуй мене і обійми".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369817
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2012
автор: Анатолій Сулим