Роки втікають, залишають смуток,
Бо це не птахи, що летять додому…
Лиш Ваша доля, мов зелена рута,
Всміхається «Весіллю золотому».
Колись серця злилися у єдине,
Від поцілунків заніміли губи,
Життя розпочалося лебедине,
Воно на двох співало пісні всюди.
За півстоліття, ніби все уперше,
Святковий стіл накриєте Ви знову,
Кохання Ваше доля Вам завершить
І правнукам подарить колискову.
І на «Весіллі золотому» вже із блиском,
Кричатимуть, як і колись Вам - «Гірко!»,
Гойдатимете правнуків в колисці,
Вони ж бо Ваші найясніші зірки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369785
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2012
автор: Віталій Назарук