Мовчки слухаю стогін долі,
Огорнувшись в її печаль…
Вона надто чомусь тендітна,
Чи й прозора немов вуаль…
Угасає мій спокій стиха
Та колючим вкрива крилом,
Атакує коханням лихо…,
Душу холодом крає знов.
Упиваюсь її медами,
Шепіт млості бунтує кров
Евдемоні пронизить душу
Юдин погляд додасть оков…
Криком вирвуся із глибин я,
Ріки щастя щоб розлились –
ТИ ж додав мені знову сили
Через терни піднятись ввись –
У Всевишнього взявши крил!
ЕВДЕМОНІ - евдемонізм; ч. (гр., від щастя) етичний принцип, який основою моральності вважає прагнення людини до щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369724
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2012
автор: Lilafea