Пальців танець над клавіатурою - звичка...
За роки безпросвітні пересвідчився теж?!
Ми з тобою - лиш нулики та одинички
У безкрайньому морі всесвітніх мереж.
Відшукає себе той, хто зможе, зуміє!
Вітру шепіт та долі невпинної плин...
Ми з тобою, це - віри, бажання, надії,
Оцифровані в надрах сталевих машин.
Ми забуті, зі спокою скинуті трону.
А чого від прогресу швидкого хотів?!
І не вирватись нам із отого полону,
Заблукали в мереживі сірих дротів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369512
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.10.2012
автор: Віктор Банар