Любов кружляє вихром в вишині,
Юрбою листя, що спадає килимами,
Блукає степом десь поміж трави,
Окута ніжно в почуття незвані…
Вона завжди кохання стереже,
Етнічну силу має над віками.
Морозить душу, як пекельний біль
Оросить в спрагу щедрими дощами.
Як подих неба оживе в душі,
Одним промінчиком таким завзятим
Молитву щиру мовить в самоті –
Ріднішим рідного тебе освятить
І на землі пануючи тайком,
Як казка, що примарилась таємно
Накаже жити під її крилом
А ти чомусь їй покоряєшся смиренно…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369499
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2012
автор: Lilafea