У цьому вікні що закрите гратами,
У цьому порту що у полі стоїть,
Змиритись не можу з моїми втратами,
Вернути не зможу втрачену мить.
У цьому порту де в квартирах холодних,
Застуджені храми немитих сердець,
Обливаються потом жінки привабливі,
Закутавшись в шрами, шукавших кінець ...
І я саме тут на засніженій станції,
На незнаній дорозі з білетом в руках,
Шукав свою долю в каюті мов в грації,
Шукав свою долю в забутих роках.
У п’ятій каюті в титаніку синьому,
Залитий слізьми перших пройдених душ,
В незнаних світах у проклятті осінньому,
Я й так не зірвав цей найбільший куш.
Я й так не знайшов що шукав у грації,
Я й так не дійшов до своєї мети,
Та все ж це моя улюблена станція,
В якій били ми, а тепер тільки ти ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2012
автор: Віктор Непомнящий