Вона думала і мовчала
Мої очі ловили її безодню
Вона плакала і кричала
Наче кисню в повітрі замало , чи водню
Вона дихала і хотіла жити
Існування не личить їй
Я ж не можу з погляду її не пити
Соковитий нектар світлих мрій
Мені слів бракувало у тиші
Барви блідли поруч неї
І лиш в мріях є ми всевишні
А тверезості чин у вині
І вже миті не миті , а вічність
Поруч неї я сам не свій
Всі протони і йони – ніжність
І чужий тобі й наче свій
Лише короткі миті жури
Що листям падали із неба
Казали краще б ви не були
Благали ліпше так не треба
Бо ви по різний берег моря
І щастя різне теж чекає
А це лишень спіткнулась доля
І серце наче б то палає
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369235
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2012
автор: Андре Ільєн*