Я всього лиш темна тінь...
У королівстві кривих дзеркал,
Серед суспільних потрясінь,
Брехні,отруйних підлих жал!
Хто я? Я самотній воїн,
Куди я йду не знаю сам...
Дитя небес і пасинок неволі,-
В Душі моїй ще тліє храм!
Не торкайся мене устами,
Не примножуй мою печаль...
Над моїми битими шляхами
Розстелився непомірний жаль!
Дикий жаль і пекучі сльози...
Подивися:я плачу теж...
Темна ніч,як у тебе коси,
Все вже скінчено,а все ж...
На роздоріжжі... і душа моя і тіло,
Без Віри,без Вогню,без крові,
Усе в мені давно вже перетліло,
Розсипався я попелом Любові!
6.10.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369035
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.10.2012
автор: Той,що воює з вітряками