Відчуття непотрібності переростає в хворобу,
бере за горло і душить шалено,
хто покаже вірну дорогу
і пригорне ніжно до себе?
хто прийме з усіма мінусами
та чекатиме пізно з роботи,
поцілує палкими вустами
так ,щоб зникли буденні турботи?
хто врятує змучену душу,
квітам там дозволить розцвісти?
а то я від цієї суші
потихеньку стаю песимістом...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368907
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2012
автор: Примха щастя