Згубили цвіт замріяні дерева,
Потроху поклубились спориші,
Вона була закохана у літо,
А він був літом у її душі.
Коли сп'яніли ночі від любові
Солодкими медами до межі
Зійшлися в танці літо із весною,
Але поснули дуже скоро мов чужі.
Окуталась вона цвітінням яблунь,
Його не ждала - тихо одцвіла,
Затьмарена безумством ошалілим,
Було то мліла часом, то жила.
Вона безтями полюбила літо,
Жаркі самозакохані вуста ,
Але відходила помалу в безвість
Ще юна і закохана весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368778
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2012
автор: Аліна Голик