Немає меж…

Немає  меж,  тих  що  були  раніше  
По  частинкам  я  складаю  візерунки  снів  
Твої  долоні  звісно  найніжніші  
І  їх  не  відпускаю  з  своїх  днів…  
По  складам  рвуться  речення  на  волю  
Так  хочеться  сказати,  «Я  навік  з  тобою»  
Подивитись  в  вічі,  доторкнути  епітелій  
І  полетіти  в  небо,  як  прозорий  гелій…  
Я  щоразу  дивуватимусь  твоїм  теплом  
В  якому  жевріють  неоднозначні  почуття  
І  демони  зникають  під  вікном  
Злякавшись  співу  мого  серцебиття…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368517
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2012
автор: EroS