Сумно хмари по небу снують,
Відкидаючи тіні на світ.
Хтось шукає у втраченім суть,
Ну а хтось - навмання через брід.
Вже не чутно у небі "курли",
Дощ змиває сліди облуд,
Понад хмарами горді орли
Оглядають із подивом люд -
Хтось зривається з них у фальш,
Вже йому не ятрить олжа,
Хтось гартує свій дух, мов сталь,
Бо знайшов, де зі Злом межа.
Хтось забув, як тримати меч
І любов оселив в душі,
Хтось втікає від самовтеч,
Не збагне - де свої, чужі?...
Сум осінній застуджує кров,
Ліс осінній радіє від злив.
Світ завмер у чеканні обнов,
Люд принишк у наближенні див...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368411
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.10.2012
автор: валькірія