Бреде по стежці брудне циганча,
Штанці подерті, темна сорочина,
А чорні брови і той блиск в очах,
Є свідком того, що він є людина.
Він гордий, як ведеться у роду
І вільний, як буває в полі вітер,
Що крок, то танець, в нього на ходу,
Лиш піт з чола буває часом витре.
Та в нього є традиції свої,
Є мама, тато, друзі є і коні
І він щасливий на своїй землі,
У нього Бог свій і нема законів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368317
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2012
автор: Віталій Назарук