А дощ ішов тоді несамовито
і гуркіт грому розривав чийсь сміх.
Душа упала сумом оповита,
коли із подихом виривався крик.
Останній взмах руки, остання нота
і впав до долу знеможений скрипаль.
Він грав в останнє аж до всхлипу, стону
і дощ обнявши проспівав йому прощай.
***
Скрипаль сегодня стоит на площе.
Идет дождь, бежат куда то люди.
Музыканту намного проще:
зевак не будет, тебя не будет.
А струны с последним звуком утихли,
упал скрипаль и умер тут же.
Он знал что умирать придется
тогда, когда тебя уже не будет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368302
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2012
автор: АЙВЕНГО