Кохання помирало.А весна
На вулиці чекала поцілунки.
І в душах малювала візерунки.
Залишившись без сонця і тепла.
Кохання помирало навесні,
Хоч дочекалося підсніжників і казки.
Питаючи:
-Весна приходить вчасно?
Але так сумно на моій душі.
Кохання помирало.Я одна
Сиділа цілий день на його ліжку,
Читала казку я про Білосніжку.
Подарувала два йому крила.
Хай помирає в небі.Не побачу
Його могилу,квітів не зірву.
Зустрінемося з ним краще в раю.
Тебе коханий я за все пробачу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368214
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2012
автор: Відочка Вансель