Вже повільно й осінь догорає,
Змінює свій колір і краса...
Та чомусь ще біль не затихає:
Пам"ять іще й досі потряса.
Ось злетів останній лист із клена.
Тихо, непомітно опада...
Та чому ж хвилини ті блаженні,
Ніби сон красивий зберегла?
Тихо дощик ляпотить осінній,
Шарудить зів"яла вже листва.
Чому плачеш, серце? Голосіння...
Чи тебе убили ті слова?
Вітер причаївся і не диха,
Чом же посіріла й синява?..
Для душі маленька є ще втіха:
Здатність все погане забувать...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368106
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2012
автор: Н-А-Д-І-Я