І знову серце тьохнуло від звуку,
Із криком вирвалася біль душі,
Я згадую як пестив ніжні руки,
Як гладив твоє тіло в темноті …
Як ти сіяла в темряві мов янгол,
Немов святішої людини не знайти
Як танцювала мені, танго, танго, танго,
Розкута, вільна, наче нас вже не спасти …
І наче це наші останні дні, хвилини,
Я насолоджувався миттю що дана мені,
А зараз маю лише спогади невпинні,
Що розривають хвору душу в самоті …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368101
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.10.2012
автор: Віктор Непомнящий