Дивися, знову осінь сушить листя,
немов диміти мало цигарок,
а їй - рудій, зелений червень сниться
і з винограду стиглого ковток...
Вона - гультяйка, ще вона - самотня.
Їй забагато кольорів й думОк.
Вона сама собі - така стороння,
вона сама собі - чужий урок.
В душі - так щедро. Скинутої сукні -
такий стриптиз - на пОказ - тиха смерть.
Усіх її гріхів - пора сукупня,
Усім морозам - вже готова твердь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367939
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2012
автор: Маріанна Вдовиковська