Квіти-теплі пальці Маргарити,
Німе повстання мокрих сірників...
Так сильно,шалено хочеться жити,
Бути білим як вітрила кораблів!
Стираєш лінії долі з долонь,
Всі застороги кордони і грані...
Вливаєш у жили вічний вогонь,
Вселяєш душу в мертвий камінь!
Рішуча,гостра,як варязький меч,
Бурхлива,як гірський потік...
Рубати дні,як голови з плеч,
Уярмлювати сивий вік!
Дикими кіньми в степ століття,
Слабкими пальцями ти не впіймаєш віхи...
де твоя Весна, де буйноквіття?
Відчай... сум і кулями пробиті стріхи!
27.09.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367731
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.09.2012
автор: Той,що воює з вітряками