В она дивилась крізь рожеві окуляри
І не ховала вдень свого лиця,
Р осою умивалася із хмари,
А ле домівкою її були серця.
Н е знала що ховає майбуття,
А ле собою відкривала душам очі,
Д олала кривду, ненависть і злочин,
І розуміла - зла Господь не хоче,
Я к би не було - все в Його руках.
Л італа високо, здавалось - недосяжно.
Ю ні серця підносила до неба.
Б ільше і їм, здавалося, не треба...
О т тільки є: "Як буду я без тебе?..."
В ід цього лиш сильніші переважно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367725
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2012
автор: Аліна Звіздецька