Знову осінь розбавляю кавою,
небо сіре і просторе, невловиме…
Дні вже стали з звичною оправою,
із дощем байдужим й вітром в спину…
Цей холод вечору і вулиць тиша…
лише вітер одинокими ривками,
під ногами листя нам залишить,
й підмете вже згодом рукавами…
Наш простір неосяжний, і бентежно
все міняється… і замкнене це коло...
одне від одного усе залежне,
байдуже... чи хто колись дозволив…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367502
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2012
автор: Юра...