Сумує осінь краплями на склі…
Закохано я пригорнусь до неї.
Сплетемося у вальсі на алеї,
Листочком відірвавшись від землі.
Полинемо у незворушну синь:
Дві душеньки розбиті й одинокі,
Де зірочки бринять байдужоокі
У мареві космічних сновидінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366698
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.09.2012
автор: Осіріс