Ріка для того і тече,
Щоб море завжди було повне,
Проте, як сонце припече,
Ріка в потузі, наче стогне…
Її низенькі береги
Чомусь ураз стають високі.
І дно ми бачимо ріки,
Вона тоді втрачає соки.
Дощу чекає із небес,
Щоб зашуміти знов бурхливо,
Щоби створити сотню плес,
Якщо пройде велика злива.
Ураз із межені увись,
Вона підніме свої води
Тоді мій берегу – держись!
Ріка вертає свою вроду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366533
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2012
автор: Віталій Назарук