Він грів руки її, цілував, пригортав,
Але серце біду відчувало…
Яких тільки їй слів він тоді не казав…
Вона ж просто стояла й мовчала.
"Дочекайся мене, повернусь я назад
І тоді заживемо щасливо,
Прилечу навесні, як розквітне наш сад,
Бо без тебе прожити - не сила.
Знай, кохана, в моєму житті ти одна,
Як єдина земля України,
Мої нерви сьогодні - бандури струна,
Бо далеко лечу від родини.
Я кохання своє заховаю в душі
І на інші дивитимусь зорі,
Там природа чужа, там і люди чужі,
Чужі хвилі біжать в чужім морі.
Та кохання твоє додасть сили мені
Я згадаю свою Україну
Прилечу я, кохана, на бистрім коні,
Щоб обняти кохану єдину!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366527
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2012
автор: Віталій Назарук