Дощ скрапує розгублені думки,
Мрійливим поглядом охоплює зажура.
І ніжно сипляться із неба пелюстки
Осінніх сліз, що линуть в забуття.
Вона його чекала цілу вічність,
Одна, посеред тисячі думок,
Одна, поміж світів, які сплелися
Віночком крізь тендітні почуття.
Та не втрачаючи надії на життя,
Душа її дзвеніла і цвіла,
Струною ніжно кликала й манила
Чарівна скрипка свого скрипаля..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366463
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2012
автор: Аліна Звіздецька