* * *

Ти  частіше  стала  мені  снитись,
І  я  чекаю  коли  прийде  ніч,
Знову  зможу  надивитись.
Ти  і  я  лиш,  віч  на  віч.

Та  не  кожну  ніч  тебе  я  бачу,
Коли  приходиш,  а  коли  і  ні,
Сьогодні  може  буде  вдача,
І  ти  прийдеш  до  мене  в  сні.

Як  мало  в  житті  буває  треба,
Лишень  торкнутись  твоїх  вуст,
І  поцілунок,  ніби  манна  з  неба,
Тільки  мені,  а  не  комусь.

Так  і  залишиться  мені,
Усі  щасливі  ті  хвилини
Прожити  мабуть  у  ві  сні,
А  зранку  знов  неприязнь  днини.

Тому  звільняючись  від  сну,
Так  ніби  знов  на  ешафот.
Себе  в  черговий  раз  кляну,
Чому  такий  я  ідіот.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366400
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2012
автор: Платон Маляр