Старий дуб стоїть,
Один серед поля,
Стиха листям шелестить,
Така в нього доля.
Лишивсь сиротою,
Один в цьому світі,
Проклинає долю,
За роки прожиті.
За що його доля,
Тяжко скарала,
Одного серед поля,
Старість застала.
Старий став, кремезний,
Дуб сумно зітхає,
Такий світ безмежний,
Старість не чекає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366354
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2012
автор: Антоніна Грицаюк