-Ангел!Ну чому тебе не бачу?
Ти красивий в мене,лиш сумний.
Я вві сні літаю.Я пробачу,
Що ти інколи до мене як чужий.
Твоє пір'я я не вичищала,
І не шила крила я тобі.
Ворогам я завжди пробачала,
Ангел,вибач інколи мені.
І за те,що рідко я молюся,
Тобі спати не даю вночі.
За дрібниці інколи я злюся.
За спасіння не прошу душі.
Ангел,вибач,що тебе жалію,
Що слабким назвала я тебе.
Обіцяю вкотре,що зумію
Я забуть його.І біль мине.
Ангел,я слідів своіх не бачу.
Ти мене тоді все піднімав?
Ангел,це не сльози,я не плачу.
Ще люблю його.Я хочу,щоб ти знав.
-Вибач і мені.Не завжди вірив-
Зможеш підніматися сама.
І спасибі,що ти з мого пір'я
Сукню шила.Кращоі нема.
Перефарбувала в фарби щастя,
А пасок-з кохання пелюстків.
Впевнений:тобі багато вдасться,
Буде все життя з чарівних днів.
-Ангел,ти мені завжди поможеш,
Я прошу:зі мною розмовляй.
Ти цю сукню одягнуть не зможеш.
Не злетиш ти з нею.Вибачай.
-Так залиш собі.Я допоможу.
Я тобі ще сили там додам.
Я літаю.Інколи лиш можу
Я ходити по твоім слідам.
Вибач,що не завжди мене бачиш,
Що не все з тобою говорю.
Думаю,що ти мені пробачиш.
Я з тобою знову помолюсь.
-Ангел!Я молитимуся щиро,
Тільки ти не залишай мене.
Ти стомився.І стомились крила.
Ангел,знаєш-втома ця мине.
Відпочинь.Я знову помолюся,
Ти далеко,високо літав.
Живу вперше.І всьому я вчуся.
Ти зі мною бути обіцяв.
Я побачила,що Ангел мій стомився,
І заснув він біля моіх ніг.
Вперше жив.Оберігати вчився,
Обіцянку він свою зберіг.
Коли важко,то тягнув щосили,
А вві сні він цілував мене.
Коли інші Ангели молились-
Вірив в мою душу над усе.
Все мине.Бо все колись минає,
Тільки коли боляче в душі-
Ангел мій до мене прилітає,
Засинає на моій руці.
Бачу його втому на обличчі,
А буває важко так йому,
Коли нахиляється він ближче,
Щоб підняти душу знов мою.
Іноді його вкладаю спати,
Лиш на ранок вже його нема.
А хотілося б його дорогу знати,
І що буду завжди не одна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366346
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2012
автор: Відочка Вансель