Осінь торкнулась до наших долонь лиш дощами,
Холодом в мріях моїх, безнадійністю днів.
Їй, звісно, легше, коли вона завжди з вітрами,
Мені ж не краще вже твоїх не чути більш слів.
Вже холоднішає. Навіть в повітрі відчутно,
Як стає важко без тебе в безглуздості днів.
Якось неправильно, тісно, а часто ще й смутно.
Знаєш, без тебе я майже не пишу віршів.
Осінь пронизує тишею, ріже думками.
Робить безсилою там, де є твої сліди.
Все забирає, мабуть, володіє вже й снами.
Прошу, врятуй же від неї. Лишися. Не йди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2012
автор: Fairytale