У пожовтілому старому лісі
Гілки всі навпіл з пересохлим листям.
Маленька хатка.В ній пташки у стрісі.
Живе в хатинці дівчина з намистом.
Вузенька стежка знов вела додому.
У неі гарні очі,гарні коси.
А руки відчували справжню втому,
А ноги знов були сьогодні босі.
Уста,що цілувались до нестями
В той вечір,що давно забув про втому.
П'янкими і солодкими ночами
Приходив він до неі вкотре знову.
У лісі знов все листя осипалось,
І стежка встелена росою і чеканням.
Вона була щаслива.Так здавалось.
І зачарована таким п'янким коханням.
...Тримаючи дитя своє в подолі,
І заливаючись солоними сльозами,
Була ще сила дякувати долі
Самотній жінці днями і ночами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365789
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2012
автор: Відочка Вансель