Коли прийде додому Майстер,
У свій старий, забутий дім.
У світло, у тепло осінніх айстр,
У плетиво банальних рим.
Коли почую перший грім,
Коли гроза мене сповиє.
Побачу над душею німб –
Останнє,що мене так гріє.
Останню свою любов.
Єдину свою Піднебесну.
Яка мені гріла кров,
В якій я колись воскреснув.
Серед загублених імен
Одвічних таємниць і воєн.
Давно вже втрачених знамен
Я – порох на руїнах Трої.
20.09.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365591
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.09.2012
автор: Той,що воює з вітряками