Як допиває ранок незабутні сни,
Плекає серце вимріяні ноти -
Пісні тієї ранньої весни,
Коли хтось залишив на небі дотик...
Вона і він... Зірвалася струна
Їх неповторної симфонії кохання
Антракт. Вже затягнулася зима
І глядачі втомились від чекання.
Повіками не втаїш почуття,
Що дивнії кати лише лікують.
Вона розстібне душу... каяття...
І тільки зорі ті слова почують...-
"Іще б напитись тої висоти,
Що дарували крила розпростерті...
Ще б повернути миті, де є ти
І ті розмови-сповіді відверті."
Та допиває ранок неповторні сни,
Дощем змиває вимріяні ноти -
Пісні тієї ранньої весни,
Коли на серці лиш зостався дотик...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365066
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2012
автор: Аліна Звіздецька