Ось ніч перед ранком розкидала роси,
Щоб зорі вечірні в краплинах засяли
І ніжно лягли на духмяні покоси,
І разом схід сонця з коханням чекали.
Щоб сонце на сході здіймалося вгору,
Хмаринки у небі тепло зберігали
І промінь сіяв на вершині собору,
А душі від щастя злітали у хмари.
І як же приємно дивитись до верху,
Коли небо чисте, кругом ні хмарини,
Я змушений знову набратися духу,
Чекати і далі кохання жарини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364967
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2012
автор: Віталій Назарук