* * *

Ніщо  з  нічого  не  виникає.
Безслідно  зникнуть  не  спіши.
А  тіло  душу  обрамляє,
І  дуже  тісно  в  нім  душі.
Вона  болить,  вона  волає,
На  волю  хоче,  не  спинити,
Бар’єр  останній  лиш  здолає,
Й  без  тіла  знову  буде  жити.
А  як  же  я,  а  я  і  радий,
Душі  ж  бо  зможу  волю  дать,
І  після  підлостей  і  зради,
Із  миром  буду  спочивать.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364804
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2012
автор: Платон Маляр