Розпорошене суспільсво,
Живе в страху, уже давно,
А життя у нас - це слідство,
Всіх наших дій, гниле зерно.
І все, що світле і святе,
Зіткнеться з скелями брехні,
Бо правда, більше не росте,
У ці пусті, буденні дні.
Бо біла , біла акварель,
Що капнула на полотно ,
Де тільки чорний лиш коктель,
Потопить біле, все одно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364758
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.09.2012
автор: Кошкина